Підходить до закінчення робочого тижня. Субота друга половина дня, заходить до мене в кабінет молодик у віці 30-35 років і з порога запитує, чи ми ставимо тимчасові пломби. Пояснюю, що звичайно, ставимо, але не заради самих пломб, а в процесі лікування. Загалом потрібно подивитися і оцінити ситуацію в кріслі.
Відпустивши попереднього пацієнта, кличу його. Він ще дорогою до стоматологічного крісла запитує: «Яка у вас ціна тимчасової пломби?» Повторюю, що треба побачити проблему із зубами. Відкриває рота. У нього штук 5-6 відколотих наполовину зубів у передній ділянці: чи то внаслідок карієсу, чи то удару, чи комбінації того й іншого.
Каже: «Мені у понеділок вранці на роботу влаштовуватись – заліпіть дірки тимчасовими пломбами. А там зароблю – лікуватиму… можливо». У цьому випадку прийшлося на шкоду підготовці до співбесіди пацієнта та на шкоду власному заробітку відмовити клієнту ((
При зруйнованих зубах я просто не міг закрити їх тимчасовими пломбами перед "співбесідою" з двох причин. Перша, – при закритті зруйновані зуби могли розболітися або дати набряк на яснах (у народі «флюс») аж до гною та підвищення температури. А друга, – білі часові пломби ну ніяк би не прикрасили його посмішку, а навпаки, - привернули б до себе увагу ;-)
Пацієнт зробив видимість, що мене зрозумів. Хоча, хто знає…
