Працював я ще на інтернатурі в ортопедичному відділенні (там займаються протезуванням зубів). Приходить звичайний на вигляд пацієнт із проханням поміняти старий протез на верхній щелепі. Знімає частковий знімний протез, а він весь чорно-коричневий!!!
Замість блідо-рожевого, яким має бути, якщо хто не знає. Тихо перешіптуємося з іншим лікарем із сусіднього кабінету, поки пацієнт вийшов у туалет, аби на дзвінок відповісти. Яка ж можлива причина такого фарбування протеза: якесь некротичне запалення на піднебінні, інфекційне захворювання чи, не дай Бог, злоякісна пухлина?
Заходить пацієнт і сідає. Ми дивимось один на одного – хто ж поставить незручне запитання?! Оглядаю піднебіння пацієнта – воно такого самого лякаючого коричнево-чорного відтінку.
І питаю: «А чи давно у вас таке фарбування протеза і слизової піднебіння, не знаєте причину?» На що пацієнт із задоволенням і чарівно посміхаючись відповідає: «Звичайно, знаю. Я його приклеїв на свій клей, він на ньому по місяцю тримався, не падаючи, хоча протез і старий». Уточнюю, який же це «свій клей».
Як виявилося, пацієнт – швець, відповідно, використовував свій взуттєвий клей, коли протез почав рухатися після декількох років служби... Ми зітхнули з полегшенням і перед виготовленням нового протеза взяли з пацієнта обіцянку більше не застосовувати свої засоби, а поскоріше звертатися до стоматолога. Адже невідомо, які речовини знаходяться в тому клеї та який вплив чинять на організм людини.
